Україна в період
загострення кризи радянської системи
Тема 29: Ідеологічні орієнтири партійно-радянського керівництва.
Конституція 1978 р. Зміни в соціальній і національній структурі населення
Основні поняття і терміни: застій, політико-ідеологічна криза.
Основні дати:
1964—1985 рр. — період застою;
14 жовтня 1964 р. — усунення з посади першого секретаря
ЦК КПРС М. Хрущова. Обрання на цю посаду Л. Брежнєва;
25 травня 1972 р. — звільнення від обов'язків першого
секретаря ЦК КПУ П. Шелеста. Обрання на цю посаду В. Щербицького;
19—20 квітня 1978 р. — ухвалення нової Конституції УРСР.
Період 1964—1985 рр. в
історичній і публіцистичній літературі дістав назву «застій».
Здійснювалися реформи (друга половина 1960-х
рр.), реалізовувалися п’ятирічні плани, велось активне будівництво тощо. Для
тих часів характерне досягнення відносної соціальної та матеріальної
стабільності, порівняно з попередніми періодами рівня життя основної маси
населення. Проте навіть у межах СРСР УРСР за рівнем споживання посідала п’яте
місце серед союзних республік, хоча мала другий по Союзу рівень економічного
потенціалу.
Керівники партії
Генеральні секретарі ЦК КПРС (до 1966 р. Перші секретарі):
Брежнєв Л. (1964—1982)
Андропов Ю. (1982—1984)
Черненко К. (1984—1985)
З усуненням М. Хрущова від влади відбувається
поступовий відхід від проголошеного курсу на безпосереднє будівництво
комунізму. У 1967 р. була висунута концепція «розвинутого
соціалістичного суспільства". Основні складові
розвинутого соціалізму — це «загальнонародна держава» і «нова історична спільнота людей — радянський
народ».
Стверджувалося, що при розвинутому соціалізмі суспільство розвивається без
конфліктів під «науковим» керівництвом КПРС.
Період застою в СРСР характеризують як неосталінізм — відновлення всієї економічної, політичної,
репресивної системи, культу особи.
Нова Конституція УРСР була прийнята 20
квітня 1978 р.
УРСР за період існування радянської
влади мала основні атрибути державності: Основний Закон, систему органів влади,
герб, гімн, прапор, столицю, кордони, а насправді перебувала у стані державного
безправ’я.
Згідно з Конституцією 1978 р. УРСР мала
право приймати Основний Закон, вносити до нього зміни та доповнення, приймати
поточні закони, вийти із складу Союзу, організовувати діяльність органів
державної влади та управління, здійснювати керівництво економікою, розробляти і
затверджувати плани соціально-економічного розвитку, керувати галузями
народного господарства республіканського підпорядкування, житловим і
комунальним господарством, освітою, культурою, наукою, медициною; установлювати
порядок використання землі, надр, лісів; забезпечувати охорону державного
порядку, прав і свобод громадян.
Проте, кожне з цих положень
обмежувалося союзними органами державного розвитку.
Керівники партії Перші секретарі ЦК КПУ
Шелест П. (1963—1972)
Щербицький В. (1972—1989)
Діяльність П. Шелеста на посаді Першого
секретаря ЦК КПУ:
•
Намагався вивести республіку з-під контролю Зовнішторгу СРСР
• Підтримував розвиток українського
народного мистецтва, зокрема ансамбль Вірського. Не придушував розвиток інших
мистецтв.
• Підтримував і захищав провідних
українських кінорежисерів С. Параджанова і Ю. Іллєнка. У той же час активно
боровся з дисидентським рухом (арешти і судові процеси 1965—1966 рр., процес
над В. Чорноволом 1967 р. та ін.). Усупереч забороні Москви збудував у Києві
палац «Україна».
• Брав активну участь у змові
проти М. Хрущова. Критикував його політику.
• Повністю підтримував
жорсткий антизахідний курс брежнєвського керівництва. У той же час критикував
політику «розрядки», називаючи її «заграванням із Заходом».
• Підтримував і сприяв
придушенню «Празької весни 1968 р.».
• Виступав за відзначення
90-річчя народження Й.Сталіна
• Ініціював видання багатотомної
«Історії міст і сіл УРСР».
• Став ініціатором
запровадження Шевченківської премії
• Ініціював створення державного
заповідника на о. Хортиця. Сприяв створенню музея-заповідника української
народної архітектури та побуту в с. Пироговому.
• Захищав українську мову, за П. Шелеста стало видаватися значно
більше україномовної літератури, періодики. На офіційних заходах наполегливо
вимагалося виступати українською мовою.
- У період його правління кількісний
склад КПУ зріс майже на мільйон — переважно за рахунок етнічних українців, що
відкривало їм перспективи кар’єри, у тому числі керівні посади.
Діяльність В. Щербицького на посаді
Першого секретаря ЦК КПУ:
·
У травні 1972 р. обраний Першим секретарем ЦК Компартії
України. На цій посаді працював 17 років.
·
Цілковито підтримував політичний курс Л. Брежнєва.
·
Жорстко боровся з дисидентським рухом, який фактично був
розгромлений.
· Сприяв процесам
русифікації і «злиття націй".
·
Звуження
сфери застосування української мови.
·
Високий
ступінь залежності економіки України від підприємств, що перебували поза її
межами;
·
.
Розміщення союзним урядом атомної електростанції у безпосередній близькості від
столиці України обернулося жахливою Чорнобильською катастрофою,
·
Прийнята
нова конституція УРСР (1978); збудовано меморіальний комплекс «Український
музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.» (відкритий 9 травня 1981
р.); будівництво Монументу, присвяченого більшовицькій революції 1917 р., на
Жовтневій площі (тепер майдан Незалежності), реконструкція Хрещатика;
будівництво помпезного музею В. І. Леніна.
·
Підтримував
розвиток спорту, особливо київський футбольний клуб «Динамо».
Зміни
в соціальній структурі населення
1.
У 1989 р. проведено перепис населення. Населення республіки за 30 років від
попереднього перепису (1959 р.) збільшилося на 9,6 млн осіб і становило 51,7
млн.
2.
Щорічно зменшувався приріст населення. Це відбувалося внаслідок зниження
народжуваності й зростання смертності населення. На погіршення демографічної
ситуації впливала економічна незабезпеченість людей.
3. Значно зростала чисельність мешканців міст.
У 1964 р. міське населення у кількісному відношенні перевищило сільське, а на
середину 80-х років воно становило 2/3 населення республіки.
4.
На початку 80-х років робітники становили половину зайнятої в народному
господарстві робочої сили, а в середині 80-х років їх частка підвищилася до
60%.
5.
У 1979 р. вперше за період української історії смертність сільських жителів
перевищила народжуваність.
6.
Посилилася тенденція до старіння населення.
7.
Значних масштабів набула міграція, особливо з сіл у міста.
Зміни в
національній структурі населення
1.
Центр проводив політику на «зближення», «злиття націй», формування «єдиного
радянського народу», що було прикриттям курсу на русифікацію і знищення
самобутніх культур народів СРСР.
2. Значна частина українців виїздила на
новобудови Сибіру, Далекого Сходу, Крайньої Півночі (БАМ, Тюмень, Воркута
тощо).
3.
На території республіки у Криму та великих містах почали розселювати офіцерів,
що пішли у відставку, та їхніх сімей.
4. Значна частина євреїв (близько 350 тис.)
виїхали до Ізраїлю.
5. За 30 років частка українців у республіці
зменшилася з 76,8% до 72,7%, тоді як частка росіян зросла з 16,7% до 22,1%.
Посилання на відеоматеріал:
https://www.youtube.com/watch?v=VEXNAEX-USQ
https://www.youtube.com/watch?v=neBDtS7Z_V0
ТЕСТ ДО ТЕМИ:
https://forms.gle/2mJMNQhFRhQCuCBi7